Чи мучить Бог людей у пеклі?
У наш час, мало кого можна налякати пеклом. Пройшли часи релігійної неграмотності людини. Але, тим не менше, є й ті, кого це питання хвилює. Так, є пекло чи ні? Насправді це питання не є таємницею. 
Вчення про пекло, показує Бога не з кращого боку. Багато людей взагалі нічого не хочуть знати про Бога, якщо він придумав пекло. І насправді, почуття цих людей зрозумілі. Навіщо мучити людину вічність, якщо він і жив-то всього кілька десятиліть, а з них грішив і того менше? Якщо називати речі своїми іменами, то так чинять лише садисти. Хто зможе спостерігати за муками своїх творінь, так до того ж і вічність? Якби це була людина, ніхто не захотів би з ним близько познайомитися, і потоваришувати. Всі ці уявлення про Бога, не узгоджуються з тим, чому вчить людей Бог. Як може Бог закликати нас любити навіть ворогів наших, і при цьому мучити своїх ворогів в пеклі?
Хто підтримує вчення про пекло, наводять відомий закон Бога: «Глаз за глаз, зуб за зуб, око за око». Але, тут не все сходиться. Якщо людина, живучи на Землі, заподіює мучення іншій людині, то це не триває вічно. А значить, він не повинен мучиться вічно і в пеклі, якщо воно є. Виходить, що пекельне покарання завжди буде занадто суворим, навіть якщо чоловік скоював злочини з першого дня народження до останнього свого дня.
Для багатьох буде цікаво дізнатися, що вчення про пекельні муки не підтверджує Біблія. Там є слово « пекло», але воно не має того значення, яке йому приписують. Це підтвердять багато лінгвістів та біблеїстів.
Для опису покарання для людини, за її гріхи, в Біблії використовуються грецькі слова «аполлумі» і «аполеіа». Буквально вони переводяться, як «знищити» або «знищення». Ці слова ніколи не перекладають як «муки».
У Біблії, проте, зустрічається вираз «озеро вогняне». У багатьох це, напевно, і викликало асоціації з муками. Вогонь ми завжди асоціюємо з болем, тому люди і зробили висновок, що це пов'язано з мукою. Але, у вогню є й інше призначення, про яке чомусь не згадують. Все, що потрапляє у вогонь, зникає назавжди. У нас за кожним містом, є такі звалища, де постійно підтримується вогонь. І все що туди потрапило, зникає не тільки буквально, але і з нашої пам'яті. Застосовуючи це значення вогню, стає більш зрозуміло, в якому контексті вогонь застосовується в Писанні.
Ось один із прикладів, книга Одкровення 14 розділ вірши з 9 по 11: «мучений в огні й сірці, і дим їхніх мук підійматиметься на віки вічні...» На перший погляд здається, що мова йде про вічні пекельні муки. Але вираз «на віки вічні», застосовується лише до диму, а не до тих, хто перебуває у вогні. А те, що дим вічно сходить, говорить про те, що вогонь виконав ту, функцію, для якої він призначався - знищив на віки.
Ось, ще одне місце, де згадується вогонь: «в озері вогняному і сірчаному... будуть вони день і ніч на віки вічні», це теж записано в Одкровенні 20 главі. Якщо звернути уваги на весь контекст, то мова йде про лжепророка, смерть, пекло та звіра. Все це символічні образи. Навіть саме пекло в списку мучеників! А значить, і муки теж не буквальні, а символічні. І не потрібно тут навіть додумувати, просто подивитися, що сама Біблія про це говорить: «озеро вогняне - це друга смерть» - Одкровення 20 глава, вірш 14.
Видно, що Бог ніколи не планував такого покарання за гріхи. Найстрашніше покарання, яке людина отримала за гріхи - це смерть. І то, смерть спочатку не входила в плани нашого Творця, люди стали смертними, а не Бог їх створив такими. Але, це вже інша історія.