Астролог та Волховник - книги мудрих волхвів
Чорнокнижники - так називали в давнину людей, що володіли таємними чарівними знаннями, чаклунів, наділених могутньою силою, яка недоступна простим смертним. 
Відомо, що в древній Русі після запровадження християнства ще довго зберігалися язичницькі традиції і в народі були популярні заповідні, тобто заборонені, чорні книги, названі так тому, що їх хранителі переслідувалися офіційною владою. Служителі церкви у своїх повчаннях проти язичництва навіть вказали назви цих старовинних книг - « Астролог» і « Волховник». 
Несподівано наткнувшись в Інтернеті на інформацію про те, що одна з цих книг збереглася до нашого часу, я вирішив у всьому розібратися, але навіть не уявляв, що мене чекає справжнє журналістське розслідування.
У статті анонімного автора між іншим йшлося про те, що людина на ім'я Євген Буценюк отримав у спадок від бабусі кілька аркушів стародавньої книги « Волховник», які дозволяють своєму власнику вступити в стародавній орден волхвів, який називається «Великий Вогонь». 
Сюжет про цю організацію я бачив нещодавно по каналу НТН. Пошук потрібної інформації в наш час завдяки Інтернету сильно спростився, виявилося що орден «Великий Вогонь» дійсно існує і це найстаріша офіційна язичницька організація в Східній Європі, а духовний центр огнищан (так називають себе послушники «Великого Вогню») знаходиться в Києві недалеко від метро «Либідьська». 
Язик до Києва доведе - керівник ордену Князь Огін, в миру - Геннадій Боценюк, погодився зустрітися зі мною і відповісти на мої запитання.
В офісі огнищан сучасність переплелася з старовиною. Поряд з кам'яними язичницькими скульптурними композиціями та стародавніми артефактами, серед яких мені особливо сподобався окутий в срібло старовинний ріг, стоять сучасні комп'ютери. 
Князь Огін також виглядає людиною цілком сучасною, носить модний костюм і дорогу краватку, але його сірі очі світяться якимось таємничим чаклунським блиском. Він не називає себе волхвом, тому що дуже вже багато псевдо волхвів в наш час, але іменує себе жерцем Перуна та Сварога. Геннадій показав мені товсту старовинну книгу, в потрісканій від часу темній шкіряній палітурці. 
Виявилося, що ця книга називається « Волхв Сила» і переписана вона з ще більш давньої книги на початку сімнадцятого століття, що підтверджують співробітники Інституту історії України. Багато священних для огнищан текстів цієї книги не повинні бути прочитані необізнаними, але Геннадій Боценюк розкрив книгу і дав переглянути мені кілька сторінок пописаних великим витіюватим почерком. 
Там так само були намальовані загадкові магічні знаки, деякі з них були схожі на свастику. Князь Огін розповів про те, що прочитана мною стаття була написана чоловіком, який ніколи не бачив цю старовинну книгу, не знав, як вона називається і навіть не знав, як його точно звуть. Ось яка трапилася історія. Якийсь Олег Деборьянц викрав (в прямому сенсі цього слова) зошит у одного з огнищан Житомира. У цьому зошиті були записані декілька розділів з книги « Волхв Сила», які він осквернив (спотворив до невпізнанності) і зміг видати під виглядом дивовижного відкриття. 
А ось книги « Волховник» і « Астролог» не збереглися до нашого часу, але Геннадій Боценюк впевнений в тому, що астрологія наших предків дуже відрізнялася від того, що ми зараз розуміємо під астрологією, адже давні слов'яни не вірили в долю, а значить не могли вірити і в те, що зоряне небо може передбачити долю людини. Але в пророцтва наші язичницькі пращури вірили, вірить у них і Геннадій Боценюк. Він переконаний, що незабаром багато людей повернуться до рідної віри і цим зроблять безсмертною свою душу.
Коли я був уже на вулиці, серед натовпу киян, що кудись постійно спізнюються, я все ще чув слів старовинного заговору, яким благословив мене на прощання Князь Огін: «Ім'я його - Сила. Навї його - навколо нас. Він прийде коли замкнеться великий круг буття».