Загадка Тунгуського метеорита
Ранок 30 червня 1908 року, район межиріччя Нижньої Тунгуски та Лєни (Центральна Сибір). 
В небі з'являється величезний куля, що світиться, супроводжуючи рух гучним шумом. Через короткий проміжок часу, на висоті близько 7 км, лунає вибух. Катастрофа несе за собою руйнівні наслідки, спалюючи величезні ділянки лісових масивів. Сила вибуху перевершує в сотні разів міць атомної бомби. На наступну ніч жителі міст Росії та Західної Європи стануть свідками незвичайного світіння в небі.
Причини катастрофи досі залишаються загадковими, висуваються десятки гіпотез вченими з усього світу. Давайте розглянемо найцікавіші з них, тим самим наблизивши відповідь на питання: "Що ж відбулося в той нещасливий ранок"?
Відразу ж після події, головною версією катастрофи вважалося падіння метеорита. У 1927 році, була організована експедиція, під керівництвом радянського геофізика Л. Кулика. 
Мета експедиції - знайти місце падіння метеорита. Зіставляючи силу вибуху, вчені шукали кратер пристойних розмірів і залишилися здивованими, побачивши обгорілі зламані дерева на неживій рівнині. Ближче до епіцентру вибуху, дерева й зовсім стояли на корені, але вони були засохлими. Пройшовши трохи далі, дослідники помічають болото. Л. Кулик робить припущення: це і є та сама воронка, куди впало небесне тіло.
Пізніше, він організовує ще дві експедиції. В результаті останньої, воронку осушили, але слідів падіння метеорита так і не знайшли. Гіпотеза була поставлена під питання, як наслідок з'явилася маса інших припущень.
Одна з таких - ядерний вибух. У районі трагедії обстановка нагадувала наслідки атомної катастрофи. 
Але як подібне могло статися в 1908 р., якщо ядерну зброю винайшли тільки через пару десятків років? Чи міг хтось випередити історію? У зв'язку з цим, ідея отримує інший поштовх. 
Багато хто поговорюють про падіння інопланетного корабля, який працював на атомних двигунах. У 60-ті роки неодноразово проводяться дослідження місцевих рослин, проте надлишок радіактівного вуглецю в них не був виявлений. Теорія ядерного вибуху так само не отримала своє підтвердження.
Кінець 19-ого - початок 20-ого століття - час винаходів видатного сербського вченого Ніколи Тесли. Наступна гіпотеза пов'язує саме його діяльність з подіями в Сибіру.
У 1884 році вчений переїжджає до США, де проводить ряд наукових відкриттів, серед них: генератор, дискові турбіни, радіо, телебачення, відцентровий насос і т. д. Але найголовніше - Тесла твердо впевнений в реальності бездротової передачі електроенергії, ця ідея стає сенсом усього його життя.
Перші досліди починаються в 1898 р. Піднесене плато в Колорадо-Спрінгс: була побудована дерев'яна вежа, всередині якої Тесла встановив великий трансформатор. За розповідями очевидців, в нічний час, вежу оточували незвичайні сяйва, а також величезні блискавки, що простягалися біля її вершини.
Через кілька років учений починає будівництво більш потужного передавача (о. Лонг-Айленд, поблизу Нью-Йорка). Спонсорство проекту бере на себе мільярдер Дж. П. Морган. Офіційний напрямок досліджень полягає в створенні центру всесвітньої зв'язку, але Теслу більше цікавить передача енергії, ніж радіозв'язок. До 1906-го Марконі добивається успіхів у передачі радіосигналу через океан - акції Тесли падають в ціні. Морган приймає рішення припинити фінансування проекту. Вежа на той час була практично побудована.
Чи міг сербський вчений піти на ризикований крок, провівши експеримент по передачі великої кількості енергії в малозаселену точку Землі? Так чи інакше, ця гіпотеза не має ніяких фактів, що її спростовують і здається цілком реальною.
З моменту Тунгуської катастрофи минуло більше століття, але навіть у нинішній час сотні вчених відправляються в епіцентр подій, намагаючись знайти підкріплення своїм ідеям. Одні шукають камені неземного походження, інші - проводять аналізи хімічного складу рослинності і місцевості в цілому, деякі шукають уламки інопланетного корабля. Виникає безліч питань, але тайга і донині продовжує зберігати мовчання про загадкові події столітньої давнини.
