Аналіз вірша До моря О. С. Пушкіна

Олександр Сергійович Пушкін - великий класик російської літератури. З дитячих років Пушкін закоханий був у навколишню природу. Прекрасні образи природи поет відобразив у художніх образах, які вчать нас не тільки бачити, а й відчувати, чути природу нашої батьківщини, таку близьку і рідну для серця простої людини.

Олександр Сергійович не відразу прийшов до реалістичного зображення природи. Під час перебування Пушкіна у південному засланні, його вірші носили романтичний характер. Яскравим прикладом є вірш "До моря", який був написаний перед самим від'їздом Олександра Сергійовича Пушкіна з Одеси, а закінчений і оброблений він був в перших числах жовтня 1824 року.

Роздуми автора про свою долю вигнанця, долю народу Росії переплітаються з поетичним зображенням моря. Море поетові дороге і близьке, оскільки він у своїй уяві представляє його живим втіленням вільної і бунтівної стихії, що володіє гарною, потужною красою, тобто такими якостями, які  приваблювали самого А. С. Пушкіна.

У вірші "До моря" автор по-справжньому прощається зі свободою, такою необхідною та потрібною для нього, він немов готується до тривалих років самотності в глушині ув'язнення і в мороці. Це підтверджується зверненням Олександра Сергійовича до моря: "Прощай, вільна стихія!".

Плюс до всього іншого, в цьому творі ми бачимо, як автор згадує дві такі великі особистості, як Наполеон і Байрон.

Дійсно, для автора Байрон був справжнім символом, можна сказати, ідеалом для справжнього поета. Саме неспокійний, бурхливе море асоціював А. С. Пушкін зі своїм кумиром, оскільки Байрон, на його думку, був істинним співаком моря.

В певній асоціації в своєму творі Пушкін згадує і Імператора Наполеона, якого він вважав в'язнем свободи. Адже Імператор був точно таким же засланцем, як і Олександр Сергійович. Ми при прочитанні даного вірша розуміємо, що Пушкін як би проводить невидиму паралель між своєю долею і долею Наполеона.

Так само ми чуємо у вірші протест і гіркоту в рядках, які узагальнюють роздуми про долю людей всього світу. Пушкін розуміє, що шлях до свободи людей перегороджує тиранія чи помилкова культура вищого суспільства.

Олександр Сергійович Пушкін надав віршу "До моря" романтичний характер, так як ми тут чуємо піднесеність мови, тону, він насичений зверненнями, вигуками, оціночними метафорами і епітетами, а також риторичними питаннями. Як прекрасно звертається поет до моря: "Прощай, вільна стихія!".

У морі Олександр Сергійович відчуває величезну силу, яка рідна йому своїм непереможним, неприборканим рухом. У природній красі моря Пушкін відчуває дихання Творця, який дав людині свободу, але з любові до свого творіння має приховану владу над ним. Море Пушкіна ласкаво кличе до себе поета, намагається навчити його бути вільним, навіть можна сказати, очищає його від земного тягаря пристрастей. У ньому Олександр Сергійович Пушкін бачить межу своєї душі, бажань. Море поета поблажливо і терпляче до долі людини. У зверненні до моря, автор змінює середній рід на чоловічий рід, тобто підкреслює цим, що через нього, море, до людини доходять особистісні заклики Творця.

Даний вірш став прощанням Пушкіна не тільки з морем, але і з періодом в своєму житті, який був присвячений романтичній ліриці. Твір поета дозволяє нам насолодитися чарівними звуками, а також зрозуміти та дізнатися досить багато про особистість самого О. С. Пушкіна, і здійснити незабутню прогулянку в чарівний світ природи.