Журналістика в Україні - вимираюча професія?
Журналістика в Україні - професія контзростати. Одні приймають з нагоди професійного свята нагороди від президента. Інші протестують проти посилення проявів цензури та критикують зниження професійного рівня журналістики.
Свобода слова в Україні сьогодні обмежена, а незалежним журналістам працювати стає все важче, переконаний провідний політичний обозреватель видання « Дзеркало Тижня » Сергій Рахманін. За словами журналіста, особливо важка ситуація в друкованих ЗМІ. &Laquo; Після вступу в силу нового податкового законодавства видавати газети в Україні стало практично неможливо. 52 відсотки на гонорар - це не потягне жодна газета, яка не має донора. А газета, що має донора,- Суб'єктивна за визначенням & raquo ;, - сказав журналіст, виступаючи напередодні на українсько-німецькій конференції "Київський діалог".
На думку Рахманіна, українська журналістика стає все менш професійною. На цю проблему звертає увагу і медіа - експерт Вікторія Сюмар. &Laquo; Ні журналістів. Їх останні роки стає все меньше. Це пов'язано зокрема з тим, що немає медіа ринку. Коли є ринок, то журналіст є великою цінністю. Скажімо, телеканали завжди будуть боротися за журналіста-зірку, якщо вони думають про прибуток. А якщо вони думають не про прибуток, а про забезпечення лояльності до влади, то їм журналісти-зірки не потрібні. Їм навпаки треба прибрати таких журналістов, набрати студентів і сказати їм: « Хочете бути в телевізорі - тоді робіть, то що вам скажуть & raquo ;, - констатує Сюмар.
За її словами, падіння професійного рівня журналістики почалося ще за часів президентства Віктора Ющенко, хоча системної цензури тоді й не було. Після зміни влади ситуація стала важче, а журналісти, які виступили проти цензури, сьогодні вже не працюють на телебаченні. &Laquo; Це все закінчилося тим, що в тележурналістиці сьогодні немає особистостей. І сьогодні прес-секретар президента мені скаржиться: « ні з ким працювати, ніхто нормальних питань не може поставити & raquo ;. На це я лише відповідаю - « ви самі до цього доклалися. Чи недавали їм працювати або переманювали в PR. Тепер пожали, що посіяли & raquo ;, - розповідає Вікторія Сюмар.
Будуть газети і телеканали, а журналістика не буде
Яким би не був рівень освіти журналістів, майбутніх фахівців формує перший практичний досвід, вважає президент Академії українськоїпреси Валерій Іванов. &Laquo; Коли молода людина в 19 років приходить на практику в редакцію, він хоче навчитися готувати якісні сюжети чи писати цікаві статті. А його посилають готувати сюжети, за які заплачені гроші замовником. Інакше з практики можуть взагалі вигнати. Так і формується молоде покоління журналістів - їх просто ламают ще до того, як вони закінчили університет & raquo ;, - говорить Іванов.
Сергій Рахманін застерігає, що вже незабаром Україна може залишитися без журналістики, якщо журналісти зараз не відстоять свою професію. &Laquo; Все це може призвести до того, що журналістику як яскраве, неординарне явище в Україні ми можемо втратити. У нас є газети і телеканали, а також будуть люди, які час від часу будуть писати досить непогані статті або робити хороші сюжети. Але журналістики у нас вже не буде & raquo ;, - говорить Рахманін.
Для українського телебачення опозиції не існує
Про кризу української журналістики свідчить не тільки качество матеріалів, але й інформаційне наповнення ефіру або газетних смуг. &Laquo; Моніторинг, який проводиться соціологами на замовлення Академії української преси, зокрема, свідчить, що ЗМІ ігнорують такі важливі теми, як проблеми прав людини. Також мало уваги приділяється діяльності українських партій - в лютому цього року їм булоприсвячено лише 2% інформаційних повідомлень. Потім цей відсоток трохи виріс, але залишається незначним. Але в демократичних суспільствах саме партії мають вирішальний вплив на напрямок розвитку держави. В авторитарних державах у повідомленнях ЗМІ домінують силові структури. В Україні саме така ситуація & raquo ;, - констатує Анатолій Іванов.
Про цензуру в Україні, на думку Іванова, свідчить і статистика подання до ЗМІ влади і опозиції. 76% інформаційних повідомлень на телебаченні, по актуальним даними АУП, присвячені діяльності уряду, президента і його соратників. Лише 16% повідомлень про політичне життя країни подавали точку зору Оппозитіціі. Причому опозиція, як правило, висвітлюється в негативному контексті. &Laquo; Особливо кричуща ситуація - на Першому національному. Там бувають місяці, коли про опозицію взагалі не згадують. Якщо дивитися канал, який утримується за рахунок платників податків, то складається враження, що опозиції в країні взагалі немає & raquo ;, - каже Валерій ІвАнів.
Низький рівень дискусії і відсутність сатири
Як аргумент на користь відсутності цензури в Україні Українська влада часто призводить існування політичних ток-шоу на провідних телеканалах, у тому числі і на "Першому національному". Втім, Вікторія Сюмар переконана, що рівень дискусії на цих передачах свідомо занижується. &Laquo; Там кожен раз сидять одні й ті ж люди, які тільки тим і займаються, що сваряться один з одним. Вони не дають відповіді на питання « як жити далі? & Raquo ;, - Каже Сюмар.
Через низького рівня висвітлення політичного та економічного життя України інтелігенція відвертається від центральних ЗМІ. &Laquo; Альтернативні » і незалежні видання, такі як « Джеркало Тижня » або « Українська правда » знайшли свою нішу, але « законсервувалися » в ній, зазначив німецький журналіст, кореспондент S ü ddeutsche Zeitung Томас Урбан, виступаючи на « Київському діалозі & raquo ;. &Laquo; Створюється враження, що ці изданя пишуть для невеликої еліти в Києві. Я порадив би цим виданням користуватися завойованою довірою для того, щоб більше пояснювати суть політичних та економічних проблем України, користуючись при цьому доступними підходами, які зацікавлять політикою простих людей. Адже я не стану читати « Дзеркало тижня & raquo ;, якщо у мене немає глибокийїх знань у певній сфері. Я порадив би « елітним » виданням бути більш доступними, йти на зустріч читачам & raquo ;, - сказав Урбан.
В інтерв'ю Deutsche Welle журналіст висловив також побажання, щоб в Україні розвивався такий жанр як політична сатира. &Laquo; Сатира зазвичай розквітає саме тоді, коли в країні есть серйозні проблеми. Сатира розквітає тоді, коли владна еліта відвертається від людей. Але у мене є сумніви, що українська влада миритися з гострою політичною сатирою. Вона не виглядає настільки впевненою в собі, щоб терпіти це. Адже коли люди сміються над владою, це набагато небезпечніше для неї, ніж політичні заяви опонентів & raquo ;, - зазначив Урбан.
Стаття надана порталом author24.ru, де ви можете замовити реферати, курсові та дипломні роботи в досвідчених авторів. Так якщо вам потрібна, наприклад,, тоді Автор24 вам в помощь!