Подорож до Ірландії: Буррін
Ірландія в сприйнятті російської людини асоціюється з пІвом Гіннес і Ірландської Республіканської Армією, яка ось уже сто років бореться за з'єднання Північної Ірландії, що належить Об'єднаному Королівству, з Республікою Ірландія. Багато хто з росіян навіть вважають, що там йде перманентна війна, ознаки якої час від часу висвітлюються в нашій пресі під виглядом вибухів, нападом на поліцію, абопограбуванням банків — основними заняттями борців за незалежність Ірландії.
Погіршує вся справа той факт, що вся інформаційна складова про культуру цієї країни поширюється, в основному, через що відкриваються повсюдно ірландські паби, які стали чи не єдиним ланкою, що з'єднує дві культури&Mdash; кельтську і російську. А якщо додати до всього цього небажання росіян витрачати свою відпустку на відпочинок на смарагдовому острові, погода якого на весь світ відома своєю непередбачуваністю, то стає очевидно, що про Ірландію ми не знаємо практично нічого.
Мабуть, тільки наші рибалки знають, що саме нацьому маленькому острові були спіймані планети.
Є ще один момент, який не грає на руку нашим туристам, які ризикнули таки відвідати цю країну. Справа в тому, що останнім часом, ірландські туристичні компанії стали наполегливо випинати кілька штучні пам'ятки, які і достопримечатльность-то назвати не можна.
Ну, посудіть самі. Є на заході острова місцевість, звана Буррін. Вона собою представляє колишнє океанське дно. Ось, гляньте на фото. Це він самий. &Nbsp;
Бачите контури кам'яних парканів? Так власники землі поділяють свої території. Власне, сама « земля » являє собою камінь, припорошений принесеної вітром грунтом і гноєм, в яких росте ось ця убога рослинність, яку ви бачите на фотографії. Цією пожухлої травою активно годуються вівці, які є чи не єдиними жителями Бурріна, крім їх власних господарів. Через кожні кілька кілометрівцієї місцевості варто господарський будинок, побудований таким чином, щоб він знаходився приблизно в центрі « угідь ».
Гроти і замки
Так от, років 20 тому один із власників землі, раптом, виявив на своєму багатокілометровому ділянці печеру. Чи то камінь обвалився, оголивши вхід, чи то вода пробила собі шлях з каменю назовні — не можу сказати напевно.
Виявлена ??печера представляла собою грот в кілька сотень метрів завдовжки, вздовж якого протікав струмок. Кмітливість у який знайшов печеру господаря була, мабуть, непоганий, так він тут же побудував на цій справі досить прибутковий бизнес, повідомивши всім, що в цій печері він виявив кістки колись жив в ній величезного ведмедя, і навіть продемонстрував зацікавленим якісь кістки в одному з закутків грота.
Загалом, я не буду надовго заглиблюватися в цю історію. Розповім, що відбувається там зараз. &Nbsp; &Laquo; Печера Медведя » є замим популярним місцем у туристів на всій території Бурріна. Людей ніби й не хвилює, що ведмеді в Ірландії не живуть останні кілька тисяч років, а вхід до печери взагалі відкрився тільки 20 років тому — туристи все одно наполегливо їдуть туди, подивитися на чиїсь кістки в кутку вічно сирої печери. Причому, везуть їх туди туристичні агентства,одержуючі від поставки в печеру туристів непогану фінансову подяку від господаря. Зрозуміло, навколо « Печери Медведя » вже давно побудувався ресторан і готель, і їдуть туди люди, чомусь, зовсім не звертають увагу ні на мегалітичні дольмени, яких в Бурріне повно.
Ні на замки, яких вБурріне теж вистачає. І дольмени, і замки якраз і є справжньою історією Ірландії, яка була б цікава абсолютно будь-якому туристові, який відвідав цю країну, але, завдяки туристичним агенціям, туристи бачать тільки те, що їм показують.
Тому, сам собою напрошується висновок: хочете дізнатися країну, постарайтесь критично ставитися до порад туристичних агентств, і, перш, ніж їхати, дізнайтеся, що цікавого там можна побачити. Благо, інтернет нині доступний майже всім.