Хто такі козаки-характерники?

Запорізька Січ є однією з визначних пам'яток історії України. Вона оповита сотнями легенд і оповідей. Самі запорізькі козаки нам представляються як дуже сміливі, мужні і вправні воїни. Слава про яких пронеслася крізь століття. Серед запорізьких козаків були таємничі воїни, яких називали характерниками. Це були козаки, які володіли надзвичайними, незрозумілими здібностями.
Що ж відрізняло їх від інших козаків? По-перше - це спосіб життя, який вони вели. Деякі козаки володіли такими надприродними здібностями, як: вміння перетворюватися на звірів, проходити крізь стіни, чути і бачити на великій відстані.

Що ж сьогодні ми знаємо про характерників?

З розповідей старожилів і письмових джерел, у нас в уяві вимальовується якийсь неповторний образ цього козака, що здатний на надприродні дії. Характерників ( козаків-магів) люди також називали галдовниками (від укр. слова галдовати - чаклувати) або заморочниками і химородниками, через їх уміння напускати морок, сон і туман на людей.
Назви залежали від діяльності самого козака- характерника, його рівня підготовки і майстерності. Це козаки, що мали екстрасенсорні здібності. Вони були телепатами і ясновидцами, вміли гіпнотизувати. Вони могли, зайти в шинок, погуляти там гарненько, а потім піти не заплативши за випивку, та ще як піти - зі здачею з нібито заплачених грошей. Кажуть, що деякі з характерників прожили понад 100 років.

Ким був характерник?

Характерників готували практично з їх народження. Володіючи якимись знаннями, старші козаки могли розрізнити що було закладено в дитинку з самого її народження. Тому цей хлопчик на довгий час ставав джурою старшого мудрого козака. Але слово джура (слуга) не пояснює обов'язки цього хлопчика, по-перше біля свого вчителя він вивчав древні знання. У цьому й полягав процес навчання молодих козаків. Ви запитаєте чому? Тому, що духовний наставник навчав учня тих знань, які він отримав від свого вчителя.
Варто сказати, що даний процес навчання тривав багато років. Що ж треба було засвоїти характернику? Що він повинен був робити у війську? Його обов'язки були вироблені протягом багатьох років пізнання навколишнього світу. Часто вони були лікарями, надавали швидку допомогу на полі бою, і брали участь в подальшому процесі лікування. Щоб вилікувати пораненого в бою, характерники спочатку звільняли його від душ убитих, і робили вони це за допомогою особливих ритуалів.
Характерники були козацькими старшинами, охороняли культуру запорізького війська, оберігали давні традиції, посвячували в козаки. Саме вони зберегли частину нашої історії за допомогою билинно-пісенної творчості. Так духовний досвід предків передавався наступним поколінням.

Що вони вміли і знали?

Вміли і знали характерники дуже багато. Вони були елітою війська - обраними. Завдяки своїм надприродним здібностям, характерники управляли своєю психікою - входили в особливе психічний стан, який дозволяв їм робити неймовірне. Наприклад, навести "ману" на ворогів.
У багатьох козацьких битвах були зафіксовані просто фантастичні події. Наприклад, після однієї битви за козаками кинулися ляхи. У чистому полі козаки не могли сховатися. Тут за справу бралися козаки- характерники. Посеред поля вони ставили по колу списи і завдяки зусиллю духу і волі вони входили в якийсь психо-енергетичний стан. При цьому все, про що вони думали ставало дійсністю. Так що ж тоді відбувалося? Вороги, серед поля бачили дубовий гай, де нібито сховалися запорожці. Ляхи розгорталися і поверталися назад. Це приклад так званої "Мани".
В історії також відомий і такий випадок. Козацький полковник Іван Богун вночі провів своє військо через польський табір, і при цьому не загавкала жодна собака. У козаків також були деякі прийоми для виявлення ворога. Вони вигадували «крики». Козаки брали комиші, після цього вони занурювали їх у віск і воду, а потім з їх допомогою кричали. Віск запам'ятовував крик. Ці комиші козаки розкидали по всьому степу, в очікуванні ворожого нападу. Коли в степу з'являлися їхні вороги, то їхні коні, наступаючи на розкидані комиші починали несамовито іржать. На вахті чули шум і передавали сигнал тривоги.
Запорожці були майстерними моряками. Вони могли довго перебувати під водою з маленької очеретиною, ховаючись під бочки та човни. Через це з'явилися чутки про те, що це запорожці придумали підводний човен.
Також неймовірну магічну силу люди приписували козацьким ватажкам. Кажуть, що вони могли подивившись в особливе дзеркало, побачити все що відбувається у ворожому таборі. Осягнувши древні знання та секрети козаки- характерники ставали невразливими - їх не брали ні куля, ні шабля. Вони були найкращими воїнами, розвідниками.
З характерників за часів козацтва складали загони пластунів. Це були загони спеціального призначення (спецназ того часу).
Вправні воїни, відважні та волелюбні, витривалі, спритні, міцні і статні, всі вони мали розкішний довгий чуб (оселедець). Характерниками були кошові отамани, гетьмани, полковники. Серед них: Григорій Сагайдачний, Захарій Чепега, Семен Палій, Дмитро Байда-Вишневецький, Самійло Кішка, Іван Підкова, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко і наймогутніший козак- характерник - Іван Сірко.
Про Івана Сірка говорили, що він підставляв руку під удар шаблею, і після удару залишався лише синій слід. Також люди кажуть, що Іван Сірко, міг перетворитися на білого хорта (вовка), міг приспати. Він був непересічною особистістю. При ньому і прославилася Запорізька Січ.
Запорожці казали, що рівного Івану Сірку раніше не було, зараз немає, і ніколи не буде. Люди говорили, що Сірко був самим великим чаклуном. Не дарма турки прозвали його шайтаном... Навіть після смерті Сірка, ляхи і бусурмани боялися його ще довго. У найважливіших битвах запорожці, везли попереду свого війська, відсічену праву руку Івана Сірка. І там, де була ця рука - скрізь в бою козаків супроводжувала удача.