Великий художник і добрий геній - Іван Айвазовський

Феодосія до середини ХІХ століття була схожа скоріше на невелике селище, маленьке повітове містечко. На тому місці, де зараз прокладена головна вулиця Галерейна, в минулому, протікала невелика гірська річка. У сезон дощів вона стрімко проносилася потужним потоком прямо в море, хоча влітку повністю пересихала. Уздовж морського узбережжя, на місці сучасної набережної, розташовувався гай очеретів, в порослях яких, місцеві жителі влаштовували полювання на качок.

І ось в це провінційне селище приїжджає зі столиці багач і починає активне будівництво розкішного особняка на морському узбережжі в італійському стилі ренесанс, з класичними скульптурами, встановленими по фасаду будинку ( Айвазовський набагато пізніше зробив прибудову великої будівлі до свого будинку). Що ж тут поробиш, багаті люди цілком можуть собі дозволити архітектурно ухитрятися, ні трохи не піклуючись при цьому, наскільки органічно і природно виглядає їхнє творіння в навколишньому просторі. Але в той же час...

У картинній галереї Айвазовського є твір «Перший поїзд у Феодосії». Пейзаж, зображений на картині, цілком пізнаваний: якщо не рахувати стародавнього партяга, місцевість на картині точнісінько списана із пейзажів місцевої залізниці, якої в момент написання даного творіння і в планах то не було! Кілька років потому, завдяки зусиллям Айвазовського, перший паротяг оголосив своїм гудком околиці Феодоского узбережжя.

Насилу вкладається у свідомості той азарт і енергія, з якими Айвазовський приступив до благоустрою та підвищення культурного рівня рідного містечка. Крім влаштування залізниці, він зміг організувати перебудову та реконструкцію торгового морського порту, який зараз  є найбільшим на кримському узбережжі. На власні кошти Іван Айвазовський спроектував і збудував археологічний музей. Був одним з головних ініціаторів спорудження першої публічної бібліотеки. Піклуючись про естетичний та культурний вигляд рідної Феодосії, він був автором проекту будівлі концертного залу та багатьох інших будівель в місті. Саме Айвазовський по-справжньому облагородив Феодосію та надав їй вигляд справжнього міста.

Одвічною і постійною кримською проблемою і донині є брак питної води. Важко собі уявити, наскільки гостро ця біда відчувалася в часи Айвазовського. Саме рукам Айвазовського належить проектування і спорудження водопровідної системи міста, яка значно полегшила життя місцевих жителів. З глибокою вдячністю щедрому художнику в Феодосії поставлений пам'ятник, який називається «фонтан імені Айвазовського» із написом: «Доброму генію».

Цей добрий чоловік ніколи не був міським головою, якому б доводилося по обов'язкам своїм займатися проблемами міста Феодосії. Але і богачем-неробою Айвазовського ніхто назвати не зможе, він багато і наполегливо працював, віддаючи своїй справі всі сили і час: писав чудові картини.

Першою дружиною Айвазовського була Юлія Грефс, за походженням англійка. Вони підняли на ноги чотирьох дочок, але цьому шлюбу не судилося тривати все життя, вони розійшлися. Айвазовського не можна дорікнути в неуважності до вже колишньої дружини: він матеріально забезпечив її, передавши в користування Кримську нерухомість. Розлучення було отримано від Ечміадзинського синоду, і як виявилося, не мало ніякої юридичної сили. Саме тому, коли Айвазовський надумав одружитися вдруге, його колишня дружина, Юлія Яківна, задумала судову тяжбу.
Другою дружиною Айвазовського стала красуня, вдова Ганна Микитівна Саркізова. На момент одруження нареченому виповнилося 65 років, а наречена була на тридцять років молодшою. Проживши в щасливому шлюбі довгі роки, після смерті великого художника його вдова на знак найглибшої жалоби 25 років провела в домашньому самітництві, не виходячи з дому. Таким чином, вона пережила революцію, першу світову і громадянську війни. Після смерті Анни Микитівни, в 1914 році, її поховали поруч з чоловіком на кладовищі при церкві Св. Сергія у Феодосії. Саме там, але 44 роками раніше, після раптової смерті, був похований сам Іван Костянтинович Айвазовський. Він помер від крововиливу в мозок, вночі, так і не дописавши розпочату раніше картину «Вибух корабля». Поховали художника з військовими почестями, з покладанням Адміральської шпаги на труну.