Кріт - незвичайний землекоп
Крота досить легко впізнати при першій зустрічі: у нього щільно збите, невелике тіло довжиною 10-15см. Забарвлення чорне. Голова має клиноподібну форму, вух немає, а очі розгледіти дуже важко. Є у крота і коротенький хвостик. Лапи у цього звірка величезні, передні вивернуті назовні.
Кріт не бачить своїми очима далі свого носа. Саме тому в народі і з'явився вираз "сліпий як кріт". Зате рухливий ніс-хоботок крота дозволяє звірку відчути хробака на відстані до метра під землею. Лапа крота схожа на лопату: широка, з потужними кігтями. Біля великого пальця є сильно збільшена кісточка, через яку долоня стає ще ширшою. Ключиця у крота також дуже велика, розміром з плечову кістку. На ключиці - найпотужніша мускулатура, яка і приводить в дію знаряддя праці цього землекопа. У той же самий час через таку вдосконалену, схожу на знаряддя праці, лапу кріт частково втратив рухливість своїх передніх ніг. Він уже не може просто поставити їх на землю долонями - вони весь час вивернуті назовні. Всі ці відмітні особливості будови тіла допомагають кроту вижити під землею.
Кроти активні в будь-який час доби, вони не розрізняють день і ніч. За своє життя кріт прориває систему підземних ходів, яка може досягати декількох кілометрів в довжину. Діаметр проритих ходів - близько 5см. Більшість проритих ходів - це тимчасові, кормові ходи. Вони зазвичай розташовуються біля поверхні землі, оскільки там земля більш рихла і їжі там більше. Саме при ритті цих ходів кріт і виштовхує на поверхню купки землі.
Тимчасові ходи для крота не мають значення, в той час як постійні нори він регулярно прочищає й піклується про них. Серед безлічі ходів, десь під землею, знаходиться гніздова камера.
Багато хто вважає крота виключно підземним жителем. Тим часом це не зовсім так. Кріт досить багато часу проводить на поверхні землі. Особливо це стосується молодих кротів, коли приходить час прощатися з рідною норою. На поверхні кроти досить швидко переміщаються між грудками та корінням, чіпляючись своїми лапами за найменші нерівності. Якщо буде потрібно, то кріт може навіть переплисти невелику річку.
Їжа крота - це в основному дощові черв'яки. При цьому варто сказати, що кріт - вельми ненажерливий звір. Це пояснюється тим, що при ритті проходів під землею він витрачає величезну кількість енергії, яку необхідно постійно поповнювати. На зиму кріт готує собі запас з дощових черв'яків. Система створення запасу досить незвичайна: кріт ловить хробака, надкушує у нього нервовий стовбур і відтягає живу, але знерухомлену жертву до себе в комору.
Кроти живуть поодинці. У кожного - своя система ходів. Ходи різних кротів можуть іноді і перетинатися. Проте жоден кріт не потерпить у себе в будинку чужинця. Доброзичливі контакти кротів можливі тільки при зустрічі самки і самця в період спарювання. Самка крота влаштовує гніздову камеру з трави і листя. Народжується зазвичай 4-6 дитинчат. Вже через місяць безпомічні дитинчата крота стають великими, практично дорослими особинами. Вони залишають самку і починають влаштовувати своє життя.
Серед тварин ворогів у крота небагато. Кроти відрізняються неприємним запахом, через що їх не дуже люблять куниці, норки, тхори і кішки. Зате пернаті хижаки від таких ласощів не відмовляться.
