Епікондиліт: чому виникає, як допоможе ударно-хвильова терапія?

Епікондиліт — це поширене захворювання ділянки ліктьового суглоба, яке супроводжується болем, чутливістю до навантаження та зниженням функціональності руки. Його часто називають «ліктем тенісиста» або «ліктем гольфіста», хоча проблема виникає не лише у спортсменів. Епікондиліт може розвиватися у людей, які багато працюють за комп’ютером, виконують повторювані рухи руками, займаються фізичною працею або регулярно підіймають важкі предмети. В центрі вертебрології Кінезі проводяться сучасні методи лікування епікондиліта, для запису переходьте за цим посиланням - https://vertebrolog.kiev.ua/ua/epikondilit

Що таке епікондиліт?

Епікондиліт — це захворювання сухожиль, які прикріплюються до кісткових виступів плечової кістки в ділянці ліктя, що називаються епікондилами. Ці сухожилля передають силу м’язів передпліччя та забезпечують рухи кисті й пальців.

Розрізняють два основні типи захворювання:

• Латеральний епікондиліт — ураження сухожиль із зовнішнього боку ліктя. Його називають «ліктем тенісиста». Біль зазвичай посилюється під час розгинання кисті, стискання предметів або підняття речей.
• Медіальний епікондиліт — ураження сухожиль із внутрішнього боку ліктя, відоме як «лікоть гольфіста». Часто виникає через повторювані рухи згинання кисті та її повертання всередину.

Попри традиційну назву, епікондиліт не обов’язково пов’язаний зі спортом. Він може виникати внаслідок професійної діяльності, домашньої роботи або звичайних побутових навантажень.

Важливо розуміти, що при тривалому перебігу захворювання зміни в сухожиллі часто мають характер тендинопатії — порушення його структури та здатності адаптуватися до навантажень. Тому епікондиліт не завжди є класичним запаленням, а лікування не повинно обмежуватися лише протизапальними засобами.

Чому виникає епікондиліт?

Основною причиною епікондиліту є повторюване механічне навантаження на сухожилля передпліччя. Коли навантаження надмірне або тканини не встигають відновитися, у сухожиллі можуть виникати мікропошкодження та структурні зміни.

Найпоширеніші чинники розвитку захворювання:

1. Повторювані рухи кистю. Тривала робота з мишею, використання інструментів, шиття, прибирання, приготування їжі та інші заняття, що потребують багаторазового згинання або розгинання кисті, можуть перевантажувати сухожилля.

2. Надмірні спортивні навантаження. Теніс, бадмінтон, гольф, силові тренування та заняття з неправильним розподілом навантаження можуть провокувати мікротравми. Особливе значення мають техніка виконання рухів, інтенсивність тренувань і недостатнє відновлення.

3. Різке збільшення фізичної активності. Якщо людина раптово починає виконувати більше вправ, працювати з важчими предметами або змінює характер діяльності, сухожилля можуть не встигнути адаптуватися.

4. Вікові зміни. З віком властивості сухожиль можуть змінюватися, а їхня здатність відновлюватися після навантаження — знижуватися. Водночас епікондиліт може виникати й у молодих людей.

5. Недостатня фізична підготовка та порушення техніки. Слабкість м’язів передпліччя, незручне положення кисті, неправильне використання інструментів і відсутність поступового збільшення навантаження можуть сприяти розвитку проблеми.

Основні симптоми епікондиліту

Найхарактернішим симптомом є біль у ділянці зовнішнього або внутрішнього боку ліктя. Спочатку він може виникати лише під час фізичної активності, але згодом іноді з’являється під час повсякденних рухів.

Людина може відчувати біль, коли:

• стискає руку в кулак або тримає чашку;
• піднімає сумку чи інший предмет;
• повертає дверну ручку;
• працює викруткою або інструментами;
• розгинає чи згинає кисть проти опору.

Іноді виникає слабкість хвату, а біль може поширюватися в передпліччя. Виражений набряк для типового епікондиліту нехарактерний.

Якщо біль супроводжується значним набряком, почервонінням, підвищенням температури, онімінням пальців або виник після травми, необхідно звернутися до лікаря для виключення інших захворювань.

Методи діагностики

Діагностика зазвичай ґрунтується на скаргах пацієнта, історії навантажень та огляді лікаря. Спеціаліст визначає локалізацію болю, перевіряє рухливість ліктя, силу хвату та реакцію сухожиль на певні рухи.

У більшості типових випадків додаткові обстеження не потрібні. Ультразвукове дослідження може допомогти оцінити стан сухожиль, а рентгенографію або магнітно-резонансну томографію призначають за відповідними показаннями, наприклад, якщо симптоми нетипові або потрібно виключити іншу патологію.

Ударно-хвильова терапія при епікондиліті

Ударно-хвильова терапія — це фізіотерапевтичний метод, під час якого на уражену ділянку сухожилля спрямовують акустичні хвилі. Вони передають механічну енергію тканинам і можуть впливати на місцеві процеси відновлення та больову чутливість.

УХТ застосовують при хронічному латеральному й медіальному епікондиліті, особливо якщо симптоми зберігаються попри корекцію навантаження та лікувальні вправи.

Як працює ударно-хвильова терапія?

Перед процедурою спеціаліст визначає найбільш болючу ділянку сухожилля. На шкіру наносять контактний гель, після чого апарат передає акустичні імпульси до тканин.

Залежно від обладнання використовують фокусовану або радіальну ударно-хвильову терапію. Вони відрізняються способом поширення енергії та глибиною її впливу.

Передбачувані механізми дії УХТ включають:

• модуляцію больових сигналів;
• стимуляцію місцевих біологічних реакцій;
• вплив на процеси ремоделювання тканин;
• сприяння відновленню функції сухожилля в межах комплексної реабілітації.

Водночас механізми дії УХТ остаточно не з’ясовані, а результати досліджень при епікондиліті залишаються неоднозначними.

Скільки потрібно процедур?

Кількість сеансів залежить від клінічної ситуації, виду апарата, інтенсивності впливу та рекомендацій спеціаліста. Часто використовують курс із кількох процедур із проміжками між ними.

Під час сеансу можливі неприємні відчуття або короткочасне посилення болю. Після процедури іноді спостерігаються чутливість, почервоніння чи невеликий набряк.

УХТ не гарантує швидкого результату. Поліпшення, якщо воно виникає, може розвиватися поступово протягом наступних тижнів.

Чи ефективна УХТ?

Дослідження показують, що ударно-хвильова терапія може зменшувати біль і покращувати функцію руки в частини пацієнтів із хронічним епікондилітом. Однак результати клінічних випробувань різняться, а перевага над плацебо або іншими методами лікування завжди є переконливими.

Тому УХТ доцільно розглядати як основний метод, а не як обов’язкову чи самостійну терапію. Найкращі результати реабілітації зазвичай пов’язують із комплексним підходом, який включає дозування навантаження та поступове зміцнення сухожиль.

Епікондиліт виникає переважно через повторюване або надмірне навантаження на сухожилля передпліччя. Захворювання може обмежувати повсякденну активність, проте в більшості випадків його лікують без операції.

Основою відновлення є корекція навантажень, лікувальна фізкультура та поступове повернення до звичної діяльності. Ударно-хвильова терапія може бути корисним доповненням при хронічному болю, але її ефективність не є гарантованою.

Щоб підібрати оптимальну тактику, важливо встановити точну причину болю та врахувати індивідуальні особливості пацієнта. Своєчасна діагностика й правильно організована реабілітація допомагають відновити функцію руки та знизити ризик повторного виникнення симптомів.