Нектарин - близький родич персика

Останнім часом на прилавках наших магазинів з'явилася безліч плодів і овочів, які ми раніше ніколи не бачили. Ось і гадають люди, що ж це таке? Начебто плід схожий на щось з вже відомих нам плодів і в той же час сильно від них відрізняється. Чи це гібрид, отриманий в результаті схрещування, чи це невідомий нам окультурений дикоростучий вид. Зокрема, така історія характерна і для нектарина.
Особливу популярність нектарин отримав в 80-ті роки минулого сторіччя, коли з'явилися його великоплідні (масою 150-200 г) жовто-м'ясисті сорти з дуже привабливим зовнішнім виглядом. Деякі припускають, що це гібрид персика зі сливою або сливи з персиком, інші стверджують, що це самостійний вид. Частково мають рацію і ті й інші, але насправді нектарин - це самостійний вид персика, а точніше, персика голоплідного. Ми звикли, що плоди персика покриті пушком. Але, хоч і рідко, зустрічається різновид його з абсолютно гладкою, як у слив, шкіркою. Тому і називається він голоплідним. Виник цей вид досить давно і в освіті його дійсно брав участь один вид сливи - слива китайська. Взагалі нектарин - природний складний багатовидний гібрид, який в результаті тривалого періоду природного відбору сформувався в самостійний вид. За морфологічними ознаками, біологічним особливостям та хімічним складом він ближче всього до персика звичайного, а назву свою отримав за вишуканий смак плодів.
На світовому ринку нектарин користується набагато більшим попитом, ніж персик, тому що він набагато солодший і його дієтичні показники вищі.
В Росію голоплідний персик потрапив у 1866 році. Перші рослини були висаджені в Нікітському ботанічному саду. За часів Радянського Союзу співробітником Нікітського ботанічного саду Е.Н. Шоферістовим була зібрана величезна колекція різновидів персика голоплодного. Звідси він і поширився по всьому Криму, проник на Західну Україну і Молдову, на південь сучасної Росії. У Нікітському ботанічному саду робота з ним триває й досі.
Нектарин - теплолюбна культура, тому вирощування його можливо тільки в регіонах з теплою зимою, де температура рідко опускається нижче -5 ° С і відсутні весняні й осінні заморозки. Можливо, з часом вдасться отримати сорти з більш високою зимостійкістю, але поки в умовах середньої смуги виростити нектарин у відкритому грунті практично неможливо. Технологія його обробітку майже така ж, як і персика, але багато сортів більшою мірою сприйнятливі до грибних захворювань (борошнистої роси, плодової гнилі). Це необхідно враховувати при посадці нектарина та передбачити захист від хвороб, зокрема, його краще висаджувати подалі від насаджень персика.
Нектарин становить інтерес і як декоративна рослина. Навесні, під час цвітіння, його дерева з красивими, яскравими і великими квітками на коротких квітконіжках просто дивовижні. Квітки пахнуть ніжним, тонким ароматом, їх активно відвідують бджоли та інші комахи. Влітку, під час дозрівання врожаю, дерева радують яскравими, налитими соком плодами.
Десертний смак, неповторний аромат, приємна, ніжна, що тане соковита м'якоть плодів, простота консервування (шкірку з плодів на відміну від персика, знімати не треба) сприяють популярності нектарина. З плодів готують цукати, джеми, сухофрукти. Їх заморожують цілими, заготовляють у вигляді пасти і часточок в цукровому сиропі. Свіжі плоди нектарина відносяться до низькокалорійних продуктів харчування, тому їх можна вживати без обмежень як дорослим, так і дітям.