Музей образотворчих мистецтв на Волхонці

Щоб побудувати музейний будинок і створити фонд для формування колекцій, Цвєтаєв організував збір приватних пожертвувань. Гроші вносили багаті купці і промисловці, вважаючи за честь взяти участь у такій благородній справі. Величезну на ті часи суму в 2 мільйони рублів, більше всіх, пожертвував Юрій Степанович Нечаєв-Мальцев, власник скляних заводів. Для будівництва музейного будинку був запрошений відомий архітектор Роман Іванович Клейн. У 1899 році відбулася урочиста закладка музею, місце якому відвели на старовинній московській вулиці Волхонці. З тих пір москвичі стежили за тим, як музей поступово зростає, набуваючи все більш певних обрисів, витончена будівля, прикрашена колонами в грецькому стилі. Нарешті, його увінчав незвичайний для того часу скляний дах, конструкцію якого розробив видатний інженер Володимир Григорович Шухов. А коли після урочистого відкриття в будівлю увійшли перші гості, їх зустрічали чудові парадні сходи з рожевого мармуру.

Спочатку музей, який мав стати одним з найвідоміших музеїв світу, був задуманий як навчальний і просвітницький центр при Московському університеті. І основу його колекцій становили гіпсові зліпки зі знаменитих скульптур, починаючи з античних часів і до епохи Відродження. Відвідувачі могли побачити і богиню перемоги Ніку Самофракійську, оригінал якої зберігається в паризькому Луврі, і копії скульптурних шедеврів Мікеланджело. Серед них був і шедевр із шедеврів - величезна мармурова статуя Давида, біблійного героя, що переміг велетня Голіафа. Оригінал її зберігається у Флоренції, великий майстер створив її в 1501 році.

Крім того, з моменту заснування в новому московському музеї розмістилася багатюща «єгипетська» колекція з справжніх пам'яток культури і мистецтва Стародавнього Єгипту, що належала відомому вченому-єгиптологу Володимиру Семеновичу Голенищеву. Вони були зібрані в 80-х роках XIX століття, коли вчений за свій власний рахунок проводив археологічні розкопки в Єгипті.

Але якщо в перші роки музей міг показати відвідувачам лише експонати, пов'язані зі Стародавнім Єгиптом та гіпсові копії скульптурних шедеврів, поступово в палаці на Волхонці зібралася прекрасна колекція західноєвропейського і світового живопису і справжніх скульптур XIII-XX століть. Склали її приватні зібрання відомих російських колекціонерів, а ряд картин був переданий музею Ермітажем.

З початковими колекціями, зібраними Цвєтаєвих - гіпсовими зліпками багатьох знаменитих скульптур, відвідувачі можуть познайомитися і сьогодні. Також із величезною «єгипетською» колекцією Голенищева. Музейна експозиція вибудувана так, що зазвичай саме з неї і починається довга подорож по палацу мистецтв на Волхонці. Навіть сам інтер'єр залу Стародавнього Єгипту виконаний в стилі давньоєгипетського храму: до яскраво розписаної стелі піднімаються колони, схожі на зв'язки стебел папірусу. Один із шедеврів, що тут зберігається - статуя фараона Аменемхета III з чорного граніту. Це був фараон XII династії, що правив в II тисячолітті до нашої ери. А серед інших предметів - відкриті Голенищевим під час розкопок настінні барельєфи, саркофаги, мумії, амулети, дерев'яні статуетки, фаянсові судини, прикраси давньоєгипетських модниць.

Але більшу частину залів музею тепер займають картини: тут можна побачити шедеври Веронезе, Рубенса, Буше, Рембрандта, Мурільо, Пуссена, Коро, Шардена, багатьох інших майстрів.

Особливий розділ музею - найцінніша колекція творів французьких імпресіоністів. Цей напрямок живопису, що виник у Франції в останній третині XIX століття, і визнання, як відомо, знайшов не відразу. У публіки, вихованої на класичних зразках, розкидані по полотнам імпресіоністів кольорові плями, розмиті обриси зображених предметів спочатку викликали подив.
Зрештою, імена цих майстрів стали знаменитими: Клод Моне, Огюст Ренуар, Едгар Дега, Каміль Піссарро, Едуар Мане, Поль Сезанн. Але саме тоді, коли вони були молодими, невідомими і невизнаними, їх роботи охоче купували, будучи в Парижі, багато російських колекціонерів живопису, виявляючи, таким чином, тонку інтуїцію. Серед цих колекціонерів були, наприклад, підприємці М.А. Морозов і С.І. Щукін. Тепер зібрані ними картини імпресіоністів експонуються в Музеї імені О.С.Пушкіна.
Однак славиться музей не тільки своїми колекціями, але й дивними чарами, під які неодмінно потрапляє кожен. Хто хоч раз побував тут, назавжди запам'ятає і той же зал Стародавнього Єгипту, схожий на храм і, звичайно, чудовий зал, що називається Італійським двориком.

Тут в зліпках представлена ​​монументальна скульптура епохи Відродження, а серед них шедевр із шедеврів - статуя Давида роботи Мікеланджело. А кінні статуї кондотьєрів, так називалися ватажки найманих військових загонів, які перебували на службі у знатних італійських вельмож, точна копія прикрашеного скульптурами порталу собору німецького міста Фрейберга, і м'яке світло, що ллється зі стелі крізь скляні вікна-плафони, надають цьому залу особливий романтичний образ.

Розташований Італійський дворик в самому центрі музею, так що сюди можна не раз зазирнути, щоб трохи відпочити, насолоджуючись його затишним спокоєм.